Круглий стіл «Розвиток медичного туризму»

14 квітня у Медичному спа-готелі «Гранд Марін» (ж/м Совіньйон, м. Одеса) в рамках Odessa Tourism Business Forum було проведено Круглий стіл «Розвиток медичного туризму». На Круглому столі було обговорено тенденцій розвитку медичного туризму і рекреації в світі, перспективи розвитку медичного туризму в Україні та Курортно-рекреаційний потенціал Півдня України.

 

Були присутні Іван Ліптуга, Павло Козлов, Олена Некипелова, Тетяна Малихіна, Валентина Нікітушкіна, представники медичних закладів, стоматологічних центрів, туроператорів.

В.о. директора Державної установи “Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України”, д.хім.н., професор Нікіпелова Олена Михайлівна презентувала своє бачення: “Лікувальний (медичний) туризм – новий напрямок розвитку санаторно-курортної сфери України”.

Скорочені тезиси:

Насьогодні санаторно-курортний комплекс України – це величезна індустрія здоров’я, основну діяльність якої направлено на профілактику, зниження захворюваності та інвалідності населення. В той же час система санаторно-курортної допомоги в країні не має єдиної структури і зосереджена між міністерствами, відомствами, громадськими установами та акціонерними товариствами, що визначає розвиток санаторно-курортних закладів з урахуванням інтересів та можливостей власника.

Сезонна неритмічність заповнення санаторіїв, яка в окремі місяці складає менше 50 % ліжкової місткості, змушують приймати необхідні міри та шукати нові шляхи освоєння ринку. Одним з таких шляхів можливо розглядати організацію в нашій країні «лікувального (медичного) туризму» який добре зарекомендував себе на заході, як модель відпочинку населення у регіонах, що мають природні лікувальні ресурси (ПЛР). Для цього необхідно рішення низки організаційних, юридичних, медичних та економічних аспектів проблеми.

Відмінною особливістю медичного туризму є пріоритетність або паритетність туристичних форм відпочинку по відношенню до санаторно-курортних заходів сугубо медичного характеру. Медичний туризм фінансується із власних коштів клієнта і цими обставинами визначаються особисті права клієнтів щодо вибору направлення, тривалості та умов відпочинку і лікування.

Медичний туризм потрібно розглядати як додаткову форму загальнооздоровчих заходів, в основі якої лежить широке використання природних ресурсів.

Більшість вітчизняних санаторно-курортних закладів з точки зору методології, матеріально-технічної бази, підготовки кадрів, менталітету і юридичних основ орієнтовано на класичні підходи проведення лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів та розраховано на повний курс лікування. Це велике досягнення вітчизняної санаторно-курортної справи, відмовлятися від якої було б повним абсурдом. Але й не помічати або відмовлятися від інших форм організації відпочинку, в яких санаторно-курортна система може і повинна бути базовою, теж недоцільно. На сьогодні виникла проблема скорочених курсів лікування та загального оздоровлення, відкриття кабінетів рекреації, в основі діяльності яких лежить профілактична направленість.

Проблеми санаторно-курортних закладів для організації медичного туризму• відсутність медичної документації та необхідність проведення діагностичних досліджень у формі експрес-діагностики;

• відповідна оснащеність;
• початкові форми внутрішньої патології;
• розроблені програми – антистрес; фактори ризику; косметологічні комплекси; програми, які використовують нетрадиційні методи лікування або один з них (мануальна терапія, апітерапія, іпотерапія, різноманітні види релакс-масажної терапії);
• стан природних лікувальних ресурсів;
• курортно-містобудівельна проблема (збереження цілісності курортного комплексу та забезпечення поєднання раціонального використання природних лікувальних ресурсів з організацією комфортного та різноманітного щодо форм відпочинку);
• медична проблема: юридичне обґрунтування можливості введення скорочених (7, 14, 18 діб) лікувальних курсів, що обумовлені об’єктивними причинами: з одного боку, у забезпеченої клієнтури скорочено відпустку у комерційних структурах, з другого – фінансова неспроможність основної маси населення, яка не має можливості оплатити повний курс лікування. Це потребує наукового обґрунтування спеціальних скорочених курсів по нозологіях з точним обґрунтуванням кількості необхідних лікувальних процедур, яке повинне бути узаконено відповідними нормативними актами. У діючих на сьогодні клінічних протоколах санаторно-курортного лікування кількість бальнеопроцедур, грязьових аплікацій та більшості фізіотерапевтичних процедур складає 10-12 на курс лікування, що практично неможливо виконати при 7-14 денних лікувальних турах.

Згідно Закону України «Про курорти» підставою для прийняття рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, необхідної інфраструктури для їх експлуатації та організації лікування людей.

Дані щодо наявних ПЛР зведено в Державному кадастрі природних лікувальних ресурсів, який за дорученням МОЗ України веде ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України.

На сьогодні в Україні затверджено 6 курортів державного значення: Саки, Хмільник, Миргород, Бердянськ, Сло`вянск, Скадовськ, місцевого значення – ні одного.

У зв’язку з розвитком медичного туризму, як нового напряму санаторно-курортної сфери необхідно:

1. Розробити концепцію розвитку санаторно-курортної сфери на 2016-2025 роки;
2. Здійснити аналіз діючого законодавства у санаторно – курортній сфері (у т.ч. щодо природних лікувальних ресурсів) та розробити рекомендації щодо його удосконалення;
3. Провести інвентаризацію санаторно-курортних закладів різних форм
власності та відомчої підпорядкованості;
4. Здійснити аналіз даних Державного кадастру природних лікувальних ресурсів та
розробити рекомендації щодо його удосконалення (створення автоматизованої системи).