gov.ua
Державні сайти України
Державна установа
«Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров’я України»

Історія галузі

 

Цілющі властивості природних чинників  – клімат, мінеральні води, лікувальні грязі (пелоїди) тощо – відомі з давніх часів. Перші споруди для водолікування в місцях виходу мінеральних вод були свого роду прототипами бальнеологічних курортів. Чутки про лікувальні властивості деяких вод поширювались далеко за межі відповідних місцевостей, приваблюючи багато хворих. «Чудодійні» джерела та інші лікувальні фактори ставали основою лікувальних таємниць храмів, нерідко були предметом релігійного культу.

У Старому і Новому завітах згадуються Сілоамська купель, священне озеро Бетесда під Єрусалимом, в яких купали хворих. У творах Гомера, Аристотеля говориться про використання мінеральних вод з лікувальними властивостями у Давній Греції.

З часів Гіппократа та Авіценни накопичення знань про цілющі природні чинники, становлення санаторно-курортної справи та розширення мережі курортів сприяли розвитку науки про курорти – курортології.

Курортологія найдавніша галузь медицини, що вивчає цілющі властивості природних лікувальних чинників, механізми та характер їх дії на організм людини, можливості їх застосування з лікувальною, оздоровчою і профілактичною метою на курортах і у позакурортних закладах, розробляє наукові основи організації курортної справи і санаторно-курортного лікування. 

В Україні санаторно-курортна справа є одним з найдавніших видів рекреації. Так, перші заклади в Україні, які почали функціонувати, використовуючи мінеральну воду для лікування, виникли у Шкло (1576), Саках (1799), Трускавці (1827), Одесі (1829), БерМінВодах (1862), Моршині (1877); лікувальні властивості грязей – на узбережжі Куяльницького лиману (1833), поблизу Голої Пристані (Гопри) (1895). З ХІХ ст. відомі кліматичні курорти Південного узбережжя Криму, бальнеологічні курорти Передкарпаття та Закарпаття, Поділля, Полтавщини, грязьові курорти Криму та Одещини. Діяли вони на благодійних або комерційних засадах. Окрім бальнео-, грязе- і кліматолікування у них стали широко застосовуватись методи апаратної фізіотерапії.

Природні лікувальні фактори окремі лікарі застосовували і в позакурортних умовах. Варто згадати засновників водолікування в Україні – батька і сина М.М. і Л.М. Шорштейнів.

У 1848 році в Одесі М.М. і Л.М. Шорштейни відкрили перший гідропатичний заклад в Україні, в якому вода застосовувалась як холодна, так і підігріта, що було революційним нововведенням у водолікуванні.

 

Піонером морського водолікування (таласотерапії) в Україні був А. В. Лінк, який першим звернув увагу лікарів і громадськості на цілющі властивості морських купань. За його пропозицією в Одесі було відкрито «заклад підігрітих морських ванн», де протягом року здійснювалось доволі успішне лікування хворих на різні захворювання.

 

Значна роль у вивченні лікувальних властивостей природних чинників, механізмів їх впливу на людський організм, тобто у розвитку курортології як науки, належить товариствам, заснованим на громадських засадах в кінці ХІХ та в першій половині ХХ століть.

1876 року за ініціативи Й. Й. Мочутковського в Одесі було створено Одеське бальнеологічне товариство. Завданням товариства було дослідження природних лікувальних засобів, розташованих в Одесі та її околицях: лиманів, їх грязей, морської води тощо.

 

У 1879 році Товариство порушило питання про спорудження лиманнолікувальної установи на Куяльницькому лимані, яка була відкрита у 1892 році, ставши найбільшою і найкращою за постановкою грязелікування у тогочасній державі. У 1884-1887 роках Й. Й. Мочутковський та інші члени Товариства розглядали питання про лікування виноградом в Одесі, і це місто було визнано «виноградною станцією» [Васильев К. К. К 115-летию Одесского бальнеологического общества / К. К. Васильев // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры. – 1991. – № 4. – С. 69].

1909 року доктор медицини Й-Б. М. Гарлинський на базі однієї з водолікарень у м. Києві заснував перший в Україні Інститут фізичних методів лікування, який з 1918 року став Центральною фізіотерапевтичною водолікувальницею.

У 1919 році з організації санаторно-курортного управління в структурі Наркомздоров’я розпочався активний розвиток курортної справи. Наркомздоров’я було доручено включити курортну допомогу у загальний план лікувально-профілактичних заходів системи державної медицини та активно використовувати кошти соціального страхування. У 1923 році в Одесі відбулася перша Всеукраїнська нарада курортологів, вчених і практиків, яка визначила курортну політику.

1924 рік є першим етапом створення наукового центру для вивчення курортної справи і розроблення наукових клінічних питань шляхом організації на Куяльнику 1-ої артрологічної клініки та Бальнеологічного музею. У 1926 році була створена наступна складова майбутнього наукового інституту – терапевтична клініка та біохімічна лабораторія. У 1927 році була організована нервова клініка та наказом Наркомздоровʼя УРСР від 05.11.1927 № 8 створено Бальнео-фізіотерапевтичний інститут в Одесі. Протягом 1928-1929 років було відкрито Бальнео-фізіо-терапевтичне відділення на Лермонтовському курорті та організовані фізико-хімічна, гідробіологічна, мікробіологічна лабораторії інституту. Таким чином, у 1930 році оформився інститут, здатний комплексно розробляти складні питання курортної практики і надавати наукове обґрунтування для подальшого успішного розвитку курортної справи в країні [Хейфиц А.Н. Всеукраинский институт курортологии и бальнеологии и его значение в системе Одесских курортов / А. Н. Хефиц  // Одесса-Курорт: природно-климатические свойства и особенности одесских курортов, медицинский и лечебно-профилактический профиль / Одесское курортное управление. – 1934. – С.15-16.].

З 30-років ХХ століття розпочався інтенсивний розвиток курортної справи в Україні – за станом на 1932 рік в оздоровницях країни відпочивало біля одного мільйона чотирьохсот тисяч людей [Засновники та визначні діячі курортів України // За ред. М. В. Лободи. – К.: Денеб, 2011. – С.13.].

З 60-років ХХ століття паралельно з розбудовою курортів розвивалась та вдосконалювалась медична служба оздоровниць. Було визначено провідний профіль кожного курорту, введено спеціалізацію санаторних відділень, що дало змогу цілеспрямовано і раціонально використовувати місцеві курортні ресурси.

У 70-80-х роках була закладена потужна, науково-обґрунтована інтелектуальна та матеріальна лікувально-діагностична база санаторно-курортних закладів.

2000 року прийнято Закон України «Про курорти», який визначив правові, організаційні та соціальні засади курортної галузі України.

У 2003 році розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено Концепцію розвитку санаторно-курортної галузі, в якій визначено стратегічну мету та завдання державної політики у сфері діяльності курортів.

У 2017 році розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено Стратегію розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, де серед стратегічних цілей визначено системне підвищення якості інфраструктури курортів та рекреаційних територій шляхом виконання комплексної програми поетапного вдосконалення матеріально-технічної бази з використанням можливостей кластерних моделей, державно-приватного партнерства та соціального замовлення.

На основі наукових досліджень ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» оголошено:

Курорти державного значення

11.01.2005 – м. Бердянськ (Запорізька обл.);

11.01.2005 – м. Саки (АР Крим);

19.04.2011 – м. Слов’янськ (Донецька обл.);

01.06. 2011 – м. Хмільник (Вінницька обл.);

06.09.2011м. Скадовськ (Херсонська обл.);

05.10. 2011 – м. Миргород (Полтавська обл.);

06.03.2019 – Куяльницький лиман (Одеська обл.).

Новини

Увага! Проводимо Міжнародну науково-практичну конференцію

«15 грудня 2023 року провайдером безперервного професійного розвитку (БПР) – ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» (реєстраційний номер ...
Читати далі…

14 листопада 2023 року проведено семінар в межах постійно діючого лекторію для працівників ДУ «Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України»

З метою розгляду актуальних питань діяльності ДУ «Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України» 14 листопада 2023 року проведено ...
Читати далі…

Оголошення

Увага! Проводимо семінар (БПР) «Принципи внутрішнього використання мінеральних вод при захворюваннях органів травлення»

19 грудня 2023 року провайдером безперервного професійного розвитку (БПР) – ДУ «Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України» (реєстраційний номер ...
Читати далі…

Мапа курортів та санаторіїв України Мапа природних лікувальних ресурсів України

Умовні позначення: