Лікувальні грязі та озокерит

Наказом МОЗ України від 02.06.2003 р. №243 “Про затвердження Порядку здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання”, визначено:

Грязі лікувальні (пелоїди)– торф’яні, сапропелеві, мулові сульфідні, прісноводні глинисті мули, сопкові гідротермальні мули складені із мінеральних та органічних речовин, що пройшли складні перетворення внаслідок фізико-хімічних, хімічних, біохімічних процесів та являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу, яка застосовується у нагрітому стані для грязелікування.

Лікувальні грязі поділяються на:

• – мулові грязі солоних водойм (сульфідні);
• – мулові грязі прісних водойм (сапропелі);
• – торф’яні;
• – псевдовулканічні: гідротермальні, сопкові та грязі гарячих джерел.

Місцем утворення лікувальних грязей є різноманітні водойми, болота, а також ділянки земної кори, в яких внаслідок тектонічних процесів виникли зони виносу на поверхню подрібнених глинистих порід, підземних вод і газів, які зумовлюють утворення сопкових грязей. 

 

 

 

 

Структуру лікувальних грязей визначають: кристалічний скелет (остов); колоїдний комплекс (грязьовий колоїд); грязьовий розчин і леткий комплекс. Остов і грязьовий колоїд становлять тверду фазу грязі, грязьовий розчин – рідку.

До складу лікувальних грязей можуть входити багато мікроелементів, які посилюють їхні цілющі властивості: йод, бром, мідь, цинк, залізо, кремній, марганець, фтор та ін. Мікроорганізми становлять від 2 до 5% маси грязі. Біологічну активність органічної речовини лікувальних пелоїдів у багатьох випадках визначають рухливі форми гумінових речовин.

Одним із головних чинників пелоїдів є мінералізація і склад грязьового розчину, які значною мірою визначають їхні лікувальні властивості. У зв’язку з цим, залежно від мінералізації, грязі поділяються на:

• – прісні – до 1 г/дм3;
• – низькомінералізовані – 1-15 г/дм3;
• – середньомінералізовані – 15-35 г/дм3;
• – високомінералізовані – 35-150 г/дм3;
• – соленасичені – понад 150 г/дм3.

Використання лікувальних грязей (пелоїдів) набуло широкого розповсюдження на курортах та в лікувально-профілактичних закладах, що виявило їхню високу ефективність у відновлювальному лікування хворих з ураженням центральної і периферичної нервової систем, опорно-рухового апарату, органів травлення, гінекологічними, шкірними та іншими захворюваннями. 

 

Озокерит (гірський віск) – групова класифікаційна назва бітумів, масляна частина яких утворена твердими вуглеводнями, переважно парафінового ряду (церезини). Має пластичну, подібну до мазі або воску однорідну консистенцію. 

Крім парафіну, озокерит містить мінеральні олії, смоли й значну кількість мікроелементів: К, Zn, Na, Mg, S, Ti та інші. Всі ці корисні біоактивні речовини в ході озокеритотерапії проникають всередину людського організму. Цей ПЛР швидко накопичує тепло, а потім віддає його поступово.

Відомо, що в складі гірського воску є речовини з властивостями антибіотиків. Саме це пояснює можливість його застосування в боротьбі із запаленнями, з метою розсмоктування, полегшення больових відчуттів у якості спазмолітичного, судиннорозширювального й заспокійливого засобу.