English
Українська
Санаторно-курортна реабілітація військовослужбовців в Україні: публічно-управлінський аспект
Бабова І.К., Рожков В.С. Санаторно-курортна реабілітація військовослужбовців в Україні: публічно-управлінський аспект. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2020; 19: 21-26. doi: https://doi.org/10.32843/pma2663-5240-2020.19.4
У статті висвітлені особливості організації системи медико-психологічної та медичної реабілітації військовослужбовців у санаторно-курортних умовах в Україні; проаналізовано, у яких санаторно-курортних закладах надаються відповідні послуги, їхня відомча підпорядкованість, нормативно-правові засади їх забезпечення; проаналізовано сучасний стан системи надання реабілітаційних послуг військовослужбовцям у санаторно-курортних умовах, узагальнено механізми публічного управління цією системою, зокрема організаційно-правового, економічного та ресурсного механізмів; розкрито сутність ресурсного механізму та проаналізовано його складові частини: структурно-технологічний, кадрові ресурси, інформаційні ресурси. Розкрито зв’язки між суб’єктом та об’єктом санаторно-курортної реабілітації та лікування, її мета. Основними проблемами організації санаторно-курортного лікування та реабілітації військовослужбовців в Україні є міжвідомча неузгодженість; значна розгалуженість санаторно-курортних та реабілітаційних закладів, які надають цей вид медичної допомоги, що ускладнює їхню підзвітність і аналіз ефективності лікування; відсутність єдиних стандартів та необхідність оновлення чинних стандартів надання медичної та медико-психологічної допомоги в санаторно-курортних умовах. Вирішення питань публічного управління системою медичної (психологічна, фізична) реабілітації та санаторно-курортного лікування військовослужбовців сприятиме впровадженню в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері реабілітації, удосконаленню системи надання реабілітаційних послуг (фізична, медична, психологічна реабілітація) на етапі санаторно-курортного лікування та розвитку системи реабілітації в Україні, зниженню рівня інвалідизації військовослужбовців та скорішому поверненню до військової служби, покращенню якості їхнього життя, відновленню залишкової працездатності ветеранів та поверненню їх до активного соціального та професійного життя.
